усмішливий
УСМІШЛИВИЙ, а, е, розм. З усмішкою; схильний усміхатися. Черниш оглядається і не бачить уже тих знайомих, благодушних, лукаво усмішливих облич (Гончар, III, 1959, 41).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | усмішливий | усмішлива | усмішливе | усмішливі |
Родовий | усмішливого | усмішливої | усмішливого | усмішливих |
Давальний | усмішливому | усмішливій | усмішливому | усмішливим |
Знахідний | усмішливий, усмішливого | усмішливу | усмішливе | усмішливі, усмішливих |
Орудний | усмішливим | усмішливою | усмішливим | усмішливими |
Місцевий | на/у усмішливому, усмішливім | на/у усмішливій | на/у усмішливому, усмішливім | на/у усмішливих |