усталений
УСТАЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до усталити. - Я... хочу знайти в собі сили зламати ці віками усталені традиції... (Вільде, Троянди.., 1961, 126); Характер Корнія Івановича, здавалося, вже усталений до кінця днів його, все ж помітно мінявся (Вол., Місячне срібло, 1961, 245).
2. у знач. прикм. Сталий, стійкий, який закріпився у певній формі. Життя він прожив під знаком цього «так треба». Старий солдат, він добре знає, як багато часом ховається за цим усталеним висловом і скільки важить для людини її обов'язок (Гончар, Тронка, 1963, 66).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | усталений | усталена | усталене | усталені |
Родовий | усталеного | усталеної | усталеного | усталених |
Давальний | усталеному | усталеній | усталеному | усталеним |
Знахідний | усталений, усталеного | усталену | усталене | усталені, усталених |
Орудний | усталеним | усталеною | усталеним | усталеними |
Місцевий | на/у усталеному, усталенім | на/у усталеній | на/у усталеному, усталенім | на/у усталених |