устояний
УСТОЯНИЙ (ВСТОЯНИЙ), а, е. 1. Який устоявся (див. устоюватися). По лицю, як.. вітерець на встояному ставку, лягли брижі смутку (Ле, Міжгір'я, 1953, 228); Знайомий вібруючий висвист снаряда розітнув вечорове встояне повітря (Гончар, III, 1959, 403).
2. перен. Який остаточно визначився, сформувався. Звертаючись до мотивів і прийомів народної творчості, до встояних національних форм, він [П. Тичина] дуже рідко використовує їх в готовому, незмінному вигляді (Поезія.., 1956, 88).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | устояний | устояна | устояне | устояні |
Родовий | устояного | устояної | устояного | устояних |
Давальний | устояному | устояній | устояному | устояним |
Знахідний | устояний, устояного | устояну | устояне | устояні, устояних |
Орудний | устояним | устояною | устояним | устояними |
Місцевий | на/у устояному, устоянім | на/у устояній | на/у устояному, устоянім | на/у устояних |