утихомирений
УТИХОМИРЕНИЙ (ВТИХОМИРЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утихомирити. Для хворих вечір минув спокійно. Втихомирені двогодинними розмовами з рідними, прикуті до ліжок, майже не затримували вродливу медсестру коло себе (Шовк., Людина.., 1962, 36); Втихомирені бджоли почали влазити в вічко (Н.-Лев., IV, 1956, 198).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | утихомирений | утихомирена | утихомирене | утихомирені |
Родовий | утихомиреного | утихомиреної | утихомиреного | утихомирених |
Давальний | утихомиреному | утихомиреній | утихомиреному | утихомиреним |
Знахідний | утихомирений, утихомиреного | утихомирену | утихомирене | утихомирені, утихомирених |
Орудний | утихомиреним | утихомиреною | утихомиреним | утихомиреними |
Місцевий | на/у утихомиреному, утихомиренім | на/у утихомиреній | на/у утихомиреному, утихомиренім | на/у утихомирених |