учинений
УЧИНЕНИЙ (ВЧИНЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до учинити 1, 3, 4. Він став говорити про нічні арешти, вчинені гайдамаками (Головко, II, 1957, 628); Диверсія в тилу французьких військ, вчинена за розпорядженням Кутузова, мала неабияке значення для подальшого ходу баталії (Кочура, Зол. грамота, 1960, 300); Кожну несправедливість, учинену товаришам його по перу,.. відчував він [Ю. Яновський], як власний біль (Рильський, Веч. розмови, 1964, 194); // учинено, безос. присудк. сл. - У мене, панове, було учинено ревізію, - тихо, стримуючи хвилювання, проговорив Рошкевич (Кол., Терен.., 1959, 269); - Що схвалено на великій Раді у місті Переяславі - се учинено на віки вічні, за це наші нащадки нам не раз дякуватимуть (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 554).
2. у знач. прикм. Виготовлений на дріжджах. Він добув з торби десяток вчинених, пухких селянських пиріжків (Коз., Гарячі руки, 1960, 15).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | учинений | учинена | учинене | учинені |
Родовий | учиненого | учиненої | учиненого | учинених |
Давальний | учиненому | учиненій | учиненому | учиненим |
Знахідний | учинений, учиненого | учинену | учинене | учинені, учинених |
Орудний | учиненим | учиненою | учиненим | учиненими |
Місцевий | на/у учиненому, учиненім | на/у учиненій | на/у учиненому, учиненім | на/у учинених |