учинок
УЧИНОК (ВЧИНОК), нку, ч. Окрема дія кого-небудь, те, що здійснене, учинене кимсь. Серце її чуло.., що Септар не має за собою вини, не заробив презирства за свої вчинки (Коцюб., І, 1955, 287); Чомусь він мені подобався.. Чомусь завжди мені здавалось:«От людина, здатна до благородних учинків» (Хотк., І, 1966, 164); Бульба почав бити й шпурляти горшки і пляшки. Бідна мати, звикши вже до таких вчинків свого чоловіка, сумно дивилася, сидячи на лавці (Довж., І, 1958, 220); Ясногорська, захоплена його мужнім вчинком, кладе йому руку на плече, усміхаючись, зазирає, вражена, в очі: «Так ось який ти, Маковею!.. Ти, виходить, герой!» (Гончар, III, 1959, 408); Вершник, не відповідаючи, зліз з коня, дужою рукою легко відсторонив Тимка від биків і розвернув підводу назад. Його вчинок був такий несподіваний і наглий, що всі були приголомшені (Тют., Вир, 1964, 91).
◇ Впіймати (спіймати, зловити, застукати і т. ін.) на гарячому вчинку - те саме, що Впіймати (спіймати, зловити, застукати і т. ін. ) на гарячому (див. гарячий). Знайшли вони барильце в печі, взяли барильце, а його, впіймавши на гарячому вчинку, зв'язали та й повели в тюрму (Н.-Лев., III, 1956, 286).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | учинок | учинки |
Родовий | учинку | учинків |
Давальний | учинкові, учинку | учинкам |
Знахідний | учинок | учинки |
Орудний | учинком | учинками |
Місцевий | на/у учинку | на/у учинках |
Кличний | учинку | учинки |