фавн
ФАВН, а, ч . У староримській міфології - бог полів і лісів, покровитель отар і пастухів. Фавни і сатири можуть собі бути які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі (Фр., XVI, 1955, 296); "Єсть у нас всякої сили в лісах, на полях і по водах: Німфи, Сатири, і Фавни, й лісів охоронці Сільвани; Не ушановані правом з богами селитися в небі, Мають від нас на землі оселю вони і притулок.." (Зеров, Вибр., 1966, 305); *У порівн. Регоче [опришок], як фавн, розбризкуючи заклики, мов воду русалкову під промінь місяця (Хотк., II, 1966, 119).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фавн | фавни |
Родовий | фавна | фавнів |
Давальний | фавнові, фавну | фавнам |
Знахідний | фавна | фавнів |
Орудний | фавном | фавнами |
Місцевий | на/у фавні, фавнові | на/у фавнах |
Кличний | фавне | фавни |