фанфара
ФАНФАРА, и, ж . 1. Духовий музичний інструмент, вид видовженої труби без вентилів, яку використовують для сигналів або для виконання музичних фраз урочистого або войовничого характеру. Комісар зійшов східцями аж до води і привітно чекав міністра - доки той ступить ногою на берег. Оркестр грав турецького гімна. Фанфари пронизливо співали (Ю. Янов., II, 1958, 110); А скрипки шаліють і гримлять фанфари, летячи на плеса темного Дніпра (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 97); [Зорін:] А, скелі рвуть! (Фанфара сурмить «відбій»). Як приємно, ще бойова фанфара вже кличе не в бій, а до мирних подвигів (Баш, Дніпр, аорі, 1953, 6); Гучно й дрібно вдарили барабани, протяжно й голосно заспівали блискучі фанфари (Кучер, Трудна любов, 1960, 557).
2. Музична фраза урочистого або войовничого характеру, виконувана на цьому інструменті. Ішла героїчна п'єса про Сталінград, з фанфарами в увертюрі і громом канонади за кулісами (Дмит., Наречена, 1959, 128); Вітальна фанфара; // Короткий трубний сигнал.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фанфара | фанфари |
Родовий | фанфари | фанфар |
Давальний | фанфарі | фанфарам |
Знахідний | фанфару | фанфари |
Орудний | фанфарою | фанфарами |
Місцевий | на/у фанфарі | на/у фанфарах |
Кличний | фанфаро | фанфари |