фур
ФУР, ФУРР, ФУРРР, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук, який перев. супроводжує політ птахів. Раптом - фуррр!.. Перепелиця пурхнула перед самою Харитею (Коцюб., І, 1955, 18).
2. Уживається як присудок за знач. фуркнути. *Образно. Дні летіли. В роботі, в русі й не помітиш. А як роботі край, враз згортав крила день і стомлено ховав голову під крило. На ранок ізнову - фур! І як учора - сонячний, погожий. Летить (Головко, І, 1957, 193).
фура
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фура | фури |
Родовий | фури | фур |
Давальний | фурі | фурам |
Знахідний | фуру | фури |
Орудний | фурою | фурами |
Місцевий | на/у фурі | на/у фурах |
Кличний | фуро | фури |