хабаз
ХАБАЗ, ХАБУ3, у, ч., діал. Зарості бур'яну, дрібного чагарника і т. ін. Як сад, зарослий хабазами, Дичіє й нидіє поволі, Так гордий чоловік не виб'ється ніколи Із життєвих марниць неволі (Фр., XI, 1952, 323); Довго ходили Довбущуки помежи корчами кропиви і хабузу, довго оглядали сумні останки (Фр., VIII, 1952, 242).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хабаз | хабази |
Родовий | хабазу | хабазів |
Давальний | хабазові, хабазу | хабазам |
Знахідний | хабаз | хабази |
Орудний | хабазом | хабазами |
Місцевий | на/у хабазі | на/у хабазах |
Кличний | хабазе | хабази |