хабарництво
ХАБАРНИЦТВО, а, с . Одержання хабарів службовою особою. Він [В. І. Ленін] вживав найрішучіших заходів в усіх випадках, що стосувалися розтрати державних коштів, крадіжок державного майна і хабарництва (Біогр. Леніна, 1955, 254); У фонді [О. І. Маркевича] зберігається чимало пісень, які викривають зажерливість і хабарництво попів, чиновників і поліцаїв (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 72).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хабарництво | хабарництва |
Родовий | хабарництва | хабарництв |
Давальний | хабарництву | хабарництвам |
Знахідний | хабарництво | хабарництва |
Орудний | хабарництвом | хабарництвами |
Місцевий | на/у хабарництві | на/у хабарництвах |
Кличний | хабарництво | хабарництва |