халабудистий
ХАЛАБУДИСТИЙ, а, е, розм. Який не прилягає до чого-небудь, здіймається халабудою. Біля хліва, оточений бандитами, порається з самогонним кубом Про-кіп-зять, якийсь розгублений, розкошланий, схожий у своїй халабудистій сорочці на сердиту квочку, що її щойно зігнали з гнізда (Гончар, II, 1959, 255).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | халабудистий | халабудиста | халабудисте | халабудисті |
Родовий | халабудистого | халабудистої | халабудистого | халабудистих |
Давальний | халабудистому | халабудистій | халабудистому | халабудистим |
Знахідний | халабудистий, халабудистого | халабудисту | халабудисте | халабудисті, халабудистих |
Орудний | халабудистим | халабудистою | халабудистим | халабудистими |
Місцевий | на/у халабудистому, халабудистім | на/у халабудистій | на/у халабудистому, халабудистім | на/у халабудистих |