халабудка
ХАЛАБУДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до халабуда. Вони знов жили оба в убогій, голій, нужденній халабудці при Академічній улиці (Фр., IV, 1950, 252); Одні примостились під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися (Мирний, III, 1954, 263); Наоколо містились, де припало, вовгурянці: хто збудував собі з лободи та з нехворощі халабудку, хто нап'яв на ратище кирею або свитину (Стор., І, 1957, 399); Оленчук, вставши з воза, неквапом заходився напинати над ним халабудку, щоб був хоч який-небудь холодок від сонця (Гончар, II, 1959, 121); Воно [цуценя] шмигнуло у халабудку (Тют., Вир, 1964, 425).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | халабудка | халабудки |
Родовий | халабудки | халабудок |
Давальний | халабудці | халабудкам |
Знахідний | халабудку | халабудки |
Орудний | халабудкою | халабудками |
Місцевий | на/у халабудці | на/у халабудках |
Кличний | халабудко | халабудки |