хамів
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хамів | хамова | хамове | хамові |
Родовий | хамового | хамової | хамового | хамових |
Давальний | хамовому | хамовій | хамовому | хамовим |
Знахідний | хамів, хамового | хамову | хамове | хамові, хамових |
Орудний | хамовим | хамовою | хамовим | хамовими |
Місцевий | на/у хамовому, хамовім | на/у хамовій | на/у хамовому, хамовім | на/у хамових |
хам
ХАМ, а, ч. 1. заст. Зневажлива назва людини з нижчих соціальних верств, станів (у мові панівних класів). [Старий пан:] Та як же ти, черв'як, козявка нікчемна, мужик неотесаний, хам, як ти наважився іти проти дворянства? (Вас., III, 1960, 474); // Грубе звертання до кріпака, слуги, наймита. - Подай патинки господині Та принеси мені води, Вимети хату, внеси дрова, Посип індикам, гусям дай, Піди до льоху, до корови, Та швидше, хаме!.. Постривай! Упоравшись, біжи в Вільшану (Шевч., І, 1963, 80); - Не кричіть, ми не череда! - Що ти сказав, хаме? З пастухом мене порівнюєш? Геть з двору! (Донч., III, 1956, 51).
2. розм., лайл. Зухвала, груба, нахабна людина. - Погано, Голику! - Не розумію.- Хам ти, брате, ось що.- Трохи є (Довж., II, 1959, 162); Хвилину завагався [Ілакович], як йому поступити: покласти край недопустимій розперезаності маклера, просто повернувшись спиною до хама, чи вдати, ніби нічого незвичайного в його поведінці й не помітив (Вільде, III, 1968, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хам | хами |
Родовий | хама | хамів |
Давальний | хамові, хаму | хамам |
Знахідний | хама | хамів |
Орудний | хамом | хамами |
Місцевий | на/у хамі, хамові | на/у хамах |
Кличний | хаме | хами |