ханіва
ХАНІВА, -и, ж., яп. 1. Стовп, зроблений шляхом накочування глини на колоду, який використовувався для огорожі царських курганів (кофунів) і мав виконувати функції магічного захисту померлого; у V ст. набули вигляду чоловічих і жіночих статуй. 2. Ритуальні глиняні фігурки у вигляді циліндричних труб, посуду, тварин, людей, зброї та ін., які встановлювалися на вершинах курганів – могил давньояпонських монархів та аристократів; найбільшого розквіту ханіви набули на кінець VI – початок VIII ст.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ханіва | ханіви |
Родовий | ханіви | ханів |
Давальний | ханіві | ханівам |
Знахідний | ханіву | ханіви |
Орудний | ханівою | ханівами |
Місцевий | на/у ханіві | на/у ханівах |
Кличний | ханіво | ханіви |