хапонути
ХАПОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. Підсил. до хапнути. Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: - Чи-и на мо-орі-і... (Головко, І, 1957, 143); - А ти, супостате, не поцікавився, чого ж то воно наша земелька гуляє? Тобі аби хапонути, аби собі зажерти (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 127); - Про дубки правильно згадав... Бідноті призначали, а Шумейко все собі хапонув (Шиян, Баланда, 1957, 119).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хапону | хапонемо |
2 особа | хапонеш | хапонете |
3 особа | хапоне | хапонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хапонув | хапонули |
Жіночий рід | хапонула | |
Середній рід | хапонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хапонімо | |
2 особа | хапони | хапоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хапонувши |