характерниця
ХАРАКТЕРНИЦЯ, і, ж.., заст., розм. Жін. до характерник. - Встань, пророче, з домовини! - Характерниця мовля. Глянув цар: тії ж години Розступилася земля (Граб., І, 1959, 227); - Задля зиску і з відьмами побрався дехто з старшини моєї,- мовив гетьман, натякаючи на одруження самого Носача з багатою вдовою, котра славилась у Переяславі як характерниця і немалі гроші на чаклунстві своєму заробила (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | характерниця | характерниці |
Родовий | характерниці | характерниць |
Давальний | характерниці | характерницям |
Знахідний | характерницю | характерниць |
Орудний | характерницею | характерницями |
Місцевий | на/у характерниці | на/у характерницях |
Кличний | характернице | характерниці |