харкотиння
ХАРКОТИННЯ, я, с. , розм. Мокротиння, що виділяється при харканні. Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води, понаношеного не знати від якого ще часу болота та від харкотиння (Фр., І, 1955, 273); Смолисті речовини типу скипидару при прийманні всередину чи при вдиханні в розпиленому стані дають добрий ефект для легеневих хворих. Вони полегшують кашель і зменшують кількість харкотиння (Наука.., 9, 1956, 18); Кашель буває сухим (без виділення харкотиння) або вологим (Заг. догляд за хворими, 1957, 99).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | харкотиння | харкотиння |
Родовий | харкотиння | харкотинь |
Давальний | харкотинню | харкотинням |
Знахідний | харкотиння | харкотиння |
Орудний | харкотинням | харкотиннями |
Місцевий | на/у харкотинні | на/у харкотиннях |
Кличний | харкотиння | харкотиння |