харчання
ХАРЧАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. харчати і звуки, утворювані цією дією. Його почало душити, і він простягся на ліжку без руху. Лише харчання свідчило, що життя ще не втекло зі старого тіла (Фр., IV, 1950, 184); Батько обережно відчинив двері. А там таке гарчання та харчання, ніби собаки гризуться (С. Кравч., Бувальщина, 1961, 36); Дід протягся і скоро захріп, а Івась ще довго слухав його сопу та харчання (Мирний, І, 1954, 174).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | харчання | харчання |
Родовий | харчання | харчань |
Давальний | харчанню | харчанням |
Знахідний | харчання | харчання |
Орудний | харчанням | харчаннями |
Місцевий | на/у харчанні | на/у харчаннях |
Кличний | харчання | харчання |