хворост
ХВОРОСТ, у, ч. Те саме, що хмиз. Коло куреня піднімався вгору синій дим: там був закопаний в землю казан, а під казаном в ямі горів хворост (Н.-Лев., II, 1956, 32); - Ти завтра ще привези собі зароблений хворост, поки дорога не забитна (Стельмах, II, 1962, 392); // Гнучке пруття з лози, верби, ліщини і т. ін., що йде на спорудження чого-небудь. Широкі ворота з хворосту були одчинені навстіж (Н.-Лев., II, 1956, 263); За будинком тяглися хліви, хворостом плетені, обори, клуні і садок, що спускався до великого ставу (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хворост | хворости |
Родовий | хворосту | хворостів |
Давальний | хворостові, хворосту | хворостам |
Знахідний | хворост | хворости |
Орудний | хворостом | хворостами |
Місцевий | на/у хворості | на/у хворостах |
Кличний | хворосте | хворости |