хвіст
ХВІСТ, хвоста, ч. 1. Придаток на задній частині тіла тварини, що являє собою продовження хребта від крижової кістки. Собаки стояли коло хат і крутили хвостами, дивлячись на людей (Н.-Лев., II, 1956, 374); Теля жалібно мекнуло, задерло хвіст і, нерівно стрибаючи, побігло просто на вовка (Коцюб., І, 1955, 32); Коник, запряжений у лінійку, тюпав собі потиху, відганяючись куцим хвостом від набридливих мух (Тют., Вир, 1964, 73); *Образно. - Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком (Гл., Вибр., 1951 237); *У порівн. Крейсер виплив уже на поверхню моря з-за горизонту, і чорний дим за ним линув, як хвіст (Ю. Янов., II, 1958, 109); Тоня крутить головою - роззирається, русяве волосся блищить на сонці, воно зібране в жмуток, піднялося кінським хвостом, що, непокірно вигнувшись на потилиці, робить Тоню зараз чимось схожою на римського воїна (Гончар, Тронка, 1963, 33); Високий, огрядний начальник проходки заклав за спину руки так, що чорний плащ хвостом відстовбурчувався позаду (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 47); // Звужена кінцева частина тіла (у плазунів, риб, морських тварин та деяких комах). Карпо, зирнувши, не злякався і почав перший кричати до ящірки: - Покинь хвіст! покинь хвіст! (Мирний, І, 1954, 256); Сива гойдалась і пінилась хвиля, А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни І розбивали хвостами гребені хвиль (Зеров, Вибр., 1966, 257); От, розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (Рильський, II, 1946, 214); *Образно. Обабіч дороги - лани, а на них - де копиці, як мітли, де скирти крутобокі, а де ще й снопи, наче ті морські риби, тріпотять на стерні під вітерцем золотими хвостами (Мур., Бук. повість, 1959, 161); // Хутро звіра з такого придатка, що використовується як горжетка, обшивка, нашивка і т. ін. Шубка з нашитими хвостами; // Пучок пір'я на заднім кінці тіла (у птахів). Кирила прохали оглянути дачне хазяйство.. Чепурні кури, задерши нескромно шпичасті хвости, порпались в гної, і справно неслися на радість хазяйці (Коцюб., II, 1955, 218); Вона побачила за річкою на горі пишний сад, ..де на дереві шугали й співали райські птиці в золотому пір'ї, з золотими вінцями на головах, з павиними довгими хвостами (Н.-Лев., II, 1956, 247); // перен., розм. Одна тварина, худобина, звір. Панська економія була вже розібрана, не залишилося жодного коров'ячого хвоста, жодного пуда збіжжя в коморах (Минко, Моя Минківка, 1962, 20); - Може, колись діждемося, що і в нашому обійсті буде якийсь хвіст...- говорила Катерина, густими граблями згрібаючи сухий пирій. - Купимо коня! - відгукнувся Антон..- Ліпше корову! (Чорн., Визвол. земля, 1959, 189).
◇ Бикам (коням) хвости крутити - те саме, що Волам хвости крутити (див. віл). Він закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде на велелюдне позорисько [позорище], тобто поступати в університет (Тют., Вир, 1964, 52); Пішов [Іванко] до стайні. Там довгі роки крутив коням хвости. Жив, як у неволі (Казки Буковини.., 1968, 9); Бути (висіти) на хвості в кого - наздоганяти кого-небудь; Вертіти хвостом див. вертіти; Виляти хвостом див. виляти; Віжка під хвіст попала див. віжки; Волам хвости крутити див. віл; [Держати] хвіст (хвоста) бубликом див. бублик; Задирати (задерти, піднімати, підняти) хвіст (хвоста) [угору] - поводити себе занадто самовпевнено, зухвало. Мальований уважно слухав і весь час кивав головою.- Був я на вашому складі. Ти вже занадто хвіст підняв. На роботі не сидиш, за тебе завідуючий облік продукції веде (Хижняк, Невгамовна, 1961, 224); Замітати (замести) хвостом слід (сліди) - те саме, що Замітати (замести) сліди (див. замітати); За хвіст та на сонце див. сонце; [І] у хвіст і [в] гриву див. грива; Із заячий хвіст див. заячий; Коротший комариного хвоста - дуже короткий; куций. Твоя ласка коротша комариного хвоста (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 147); Котові (кішці) хвоста зав'язати див. зав'язувати; Крутити хвостом див. крутити; Мишачий хвіст - дуже тонка кіска, рідкий жмут волосся; Накручувати (накрутити) хвоста див. накручувати; Наламати хвоста див. наламувати; Насипати солі на хвіст див. насипати1; Наступати (наступити) на хвіст див. наступати; [Не] хвіст собачий хто - [не] абищо хто-небудь (про високе чи невисоке становище, яке займає хтось). Влада - гетьман. А гетьман, що ви собі думаєте - хвіст собачий? Гетьман - монарх (Вишня, І, 1956, 213); Мені ще старші радили: «Молоко на губах витри»,- але я намагався пропускати те повз вуха. Що ж з того, що тільки шістнадцять? Адже я не хвіст собачий - я хазяїн (Збан., Єдина, 1959, 17); Підгортати (підгорнути) хвоста див. підгортати; Піджимати (піджати, опускати, опустити, підгинати, підігнути і т. ін.) хвіст (хвоста) - втрачати запал, упевненість у своїх діях, поведінці. У Бачури підупав настрій. Дивна ця людина - Ковалів. То він рветься у бій, то підгинає хвоста (Чаб., Тече вода.., 1961, 70); - Він над тобою збиткується, а ти підігнув хвоста і тікати? - Ти не знаєш, Петре, який він поганий чоловік (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 107); Підібгати хвоста див. підібгати; Піти кобилі (псу і т. ін.) під хвіст, вульг. - про те, що пропало марно, залишилося невикористаним; Показувати (показати) хвіст (хвоста) кому - іти, утікати від кого-небудь; [Потрібний,] як собаці другий хвіст див. собака; Приший кобилі хвіст див. кобила; Розпускати (розпустити) хвіст (хвоста) див. розпускати; Сипати зайцям солі на хвіст див. сипати; Собаці під хвіст, вульг. - про непотрібне витрачання чого-небудь; даремно, марно; Сорока на хвості принесла див. сорока; Тільки хвостом мелькнути див. мелькнути; Тримати (держати) за хвіст (за хвоста) кого - не давати можливості піти, втекти кому-небудь; Тримати (держати, задирати і т. ін.) хвоста (хвіст) трубою - бути бадьорим, триматися молодецьки, самовпевнено. «А він норовистий.. Передерій,- подумав Лебединець. - Тримає хвіст трубою» (Цюпа, Краяни, 1971, 284); Навіть в шахту принагідне Він спускається... солідно: З провожатим, як турист, і трима трубою хвіст! (С. Ол., Вибр., 1959, 226); Тягти сірка за хвіст (за хвоста) див. сірко; Укрутити (утнути) хвоста кому - обмежити кого-небудь у чомусь, змусити когось бути покірнішим. Вкрутив гетьман хвоста цьому Терновому. А то вже такий став, що куди тобі! (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 510); Рука мимовіль потяглася, щоб почухати потилицю.- Чухаєтесь, Кириле Остаповичу? - проходячи поблизу, насмішкувато кинув якийсь чаплинський гольтіпака.- Хочуть і вам хвоста утнути, га? (Гончар, II, 1959, 213); Хвіст набік - бути осторонь кого-, чого-небудь, відвертатися від когось, чогось. - Щоб ви не втручалися не в свої справи,- буркнув Пугало.- Як то не в свої? - заверещала ще дужче господиня.- Звів дівчину з розуму, а тепер хвіст набік! (Панч, На калин. мості, 1965, 162); Хвіст у зуби [й піти, виїхати і т. ін. ] - спішно зібравшись, піти, виїхати куди-небудь; Хвостом війнути (майнути і т. ін.) - швидко вийти, зникнути куди-небудь. Хвостом війнула [Зіна] і - з двору! Мовляв, у цеху їх [дівчат] знайду (Баш, На.. дорозі, 1967, 181); Хоч на хвіст лий собаці див. собака; [Як] сорока на хвості розносить див. сорока.
2. У рослин - тонка верхівка стебла, гілки, листка; пагін, прут. Хвости дикого хмелю; // Тонкий кінець коренеплоду; корінь. Хвіст морквини; Хвіст редьки.
3. Кінцева, крайня частина чого-небудь; кінчик. Хвіст паперового змія; // Розчерк (у підписі, літері, цифрі, орнаменті і т. ін.); хвостик. Обидва хлопці схилилися над грубим писанням. Одна по одній шамотіли товсті сторінки, а з них стрибало старовинне, з закрутками й хвостами, химерне письмо (Донч., II, 1956, 13); // Звисаючий кінець чого-небудь (батога, канчука, мотузки і т. ін.). Кажуть: легко дзвонити - потяг за хвіст та й усе! Та ні: і до дзвона з невмитою пикою не йди! (Мирний, III, 1954, 87).
4. Задня, кінцева частина літального апарата (літака, ракети і т. ін.). Трасуючі кулі перервали політ ворожого винищувача. Він став падати, незграбно ковзаючи на крило, стаючи на хвіст і перекидаючись через голову, але не займаючись (Ю. Янов., І, 1958, 271); В хвості літака вільний бортмеханік чаклує біля газової плитки. Пахощі міцної кави сповнюють літак (Перв., Дикий мед, 1963, 3).
5. розм. Задня нижня частина одягу (перев. довгого). - Дивись, як тягне [купчиха] по сходах хвоста шовкової спідниці! (Н.-Лев., IV, 1956, 291); Здавалося, що то стежки оздоблені цвітними камінцями, по яких злегка шамотіли шовкові хвости панянських спідниць та вискрипували лакові чобітки паничів (Мирний, III, 1954, 261).
6. Довга звивиста смуга (диму, пилу і т. ін.), що рухається перев. в повітрі; димний, пиловий і т. ін. слід, що його лишає за собою рухомий предмет. Легкою тінню просувається пароплав з довжезним позад себе хвостом диму і розпливається в блакитній далині... (Коцюб., І, 1955, 289); Газик легко котився по курній степовій дорозі, лишаючи позад себе величезний хвіст збуреної скатами порохні (Голов., Тополя.., 1965, 169); Вітер розгонив останні хвости волохатих хмар (Донч., II, 1956, 208); По бухті сновигали невеликі буксирні портові катерки, перегукуючись високими й низькими голосами, за ними тяглися хвости білої піни (Ткач, Крута хвиля, 1950, 83); // Світла, яскрава, довга смуга, яку лишає за собою рухоме тіло, предмет (комета, ракета і т. ін.). Комети не можна вважати за однорідні тіла, як, скажімо, планети. Вони мають голову, з якої, при наближенні до Сонця, неодмінно виростає довга смуга,- так званий хвіст, який сягає часом десятків, а то й сотень мільйонів кілометрів (Знання.., 4, 1974, 13); Хвости комет можуть простягатися майже на весь видимий небосхил (Наука.., 1, 1971, 42); Глянула я на небо, аж над Кишиневом котиться з неба зоря, здорова та червона, як огонь, та й покотилась понад моєю хатою, а за нею потягся червоний, довгий хвіст, неначе мітла (Н.-Лев., III, 1956, 270); Десь на лівому фланзі зметнулись в небо пружні хвости комети «катюш». Полетіли ясними вогняними трасами через темний Дунай (Гончар, III, 1959, 284); // перен. Слід від яких-небудь дій, подій, явищ.
7. Задня частина рухомого загону, каравану і т. ін. Обоз був великий. Його хвіст зникав далеко в сніжній долині, а попереду мчали вершники (Довж., І, 1958, 151); Сумна, сіра процесія виходила з села. Підводи за наказом фельдфебеля перемістилися у хвіст колони і тепер поволеньки місили болото позаду (Коз., Гарячі руки, 1960, 120); Армія підтягала свої хвости до міста (Томч., Жменяки, 1964, 285); // Останні вагони поїзда. Стогній кинувся до хвоста ешелону, засунувши за пояс свою книжку (Коп., Навколо полум'я, 1961, 132); Приплентався тут як тут і шпигун Бжезіцький. Він волів вдавати, що його не цікавить поїзд у напрямі Ставок, а все ж в останню хвилину вчепився за хвіст поїзда (Вільде, Сестри.., 1958, 259).
◇ З хвостом - те саме, що З хвостиком (див. хвостик). -Добре, коли і чоловік, і жінка працюють!- удавано зітхнув він, ніби не звертаючись ні до кого. - Він півтори одержує, та вона тисячу з хвостом... (Голов., Тополя.., 1965, 83); Схопити (ухопити, піймати) за хвіст (за хвоста) [ідею, думку і т. ін. ] - раптово, несподівано знайти вдале розв'язання якого-небудь питання; висловити правильне припущення щодо кого-, чого-небудь. [Суховій:] Ага-га, це ти чи не про Школярупу питаєш? [Запорожець:] Ото якраз за самісенького [самісінького] хвоста ухопив (Кроп., V, 1959, 327); Ухопити за хвіст славу - про славу, що її швидко здобув хто-небудь.
8. розм. Ряд людей або предметів, що рухаються один за одним або групою за кимсь, чимсь; потік, валка. Пізніш увечері, вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина, його пізнати й оддалік не важко: цілий хвіст за ним хлопчаків, а спиниться - обступлять. Помітив і Артем батька на греблі (Головко, II, 1957, 216); Серед коней і слуг Бульба підходить до другого коня, до третього. Від коней Бульба покотився, як вогняна куля, через увесь двір від стаєнь до комори. За ним поспішав хвіст челяді. Поруч нього, трохи відстаючи, спішив Товкач (Довж., І, 1958, 221); // Ряд людей, що стоять один за одним в очікуванні кого-, чого-небудь; черга. На вокзалі було повно народу. Хвости простяглися до кас. Метушилися люди з клунками, з корзинами (Головко, І, 1957, 169).
◇ Бути (іти, опинятися, опинитися, плестися, плентатися і т. ін.) в хвості - бути позаду всіх, відставати в чомусь. «Що ж там у них коїться?» - розмірковував він далі, дивуючись із того, що перша бригада вже закінчила сівбу, а друга плентається в хвості (Тют., Вир, 1964, 74); [Баклажаненко:] Тільки бідолашний Савка плутається у нас у хвості, ніяк не може дати більше двохсот процентів і через те почав відставати і в дотепах (Мик., І, 1957, 484); Ставати (стати) в хвіст (в хвості) - ставати в кінець черги, позаду всіх. Віталій.. вирішив узяти книжечку в клубній бібліотеці. Він прийшов туди після зміни, став у хвості досить довгої черги (Мур., Свіже повітря.., 1962, 3).
9. перен., розм. Той, хто невідступно ходить за ким-небудь, супроводжує когось.
◇ Дівчачий хвіст - той, хто, залицяючись до дівчат, повсюди ходить за ними. Була неділя, і ми з Ксенею вийшли на вулицю до хлопців та до дівчат. Гуляли в м'яча. Я щось не так ізробив.- Ну, вже цей дівчачий хвіст! - крикнув мій колишній приятель Івась (Гр., Без хліба, 1958, 66); Ходити (бігти, тягнутися і т. ін.) хвостом за ким - невідступно слідувати за ким-небудь. Про Таню Коваль Шухновський говорив: - Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Некрасива, без ніякої фігури, а хлопці хвостом за нею тягнуться (Збан., Малин. дзвін, 1958, 55).
10. перев. мн., перен., розм. Частина роботи, завдання і т. ін., яка залишилася не виконаною, не закінченою у визначений термін; заборгованість. Цимбал відчував, як навздогін за ним тягнеться довгий хвіст незавершених справ (Жур., Звич. турботи, 1960, 103); [Гармаш:] Тільки ось що, товариші. Доповіді - це все добре, але ліквідуйте свої хвости, нарешті. У декого по два, по три (Мик., І, 1957, 145).
11. мн., спец. Порожня порода, що лишається після первинної обробки мінеральної сировини, збагачення корисних копалин; // Дрібні, легкі частинки, які виносяться під час промивання руди.
12. спец. Нижня, задня, крайня частина, деталь в інструментах, пристроях. Встановлення на вітер головки вітродвигуна з вітроколесом здійснюється трипланним хвостом (Механ. і електриф.., 1953, 377).
&9651; Ластівчин хвіст, буд. - усічений клин у формі заднього кінця тіла ластівки, що служить для скріплення балок, брусків, кам'яних плит і т. ін.; Хвіст молота -вільний кінець молотовища.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хвіст | хвости |
Родовий | хвоста | хвостів |
Давальний | хвостові, хвосту | хвостам |
Знахідний | хвіст | хвости |
Орудний | хвостом | хвостами |
Місцевий | на/у хвості | на/у хвостах |
Кличний | хвосте | хвости |