хибувати
ХИБУВАТИ1, ую, уєш, недок. 1. на що, чим, у чому. Мати хиби (див. хиба 1, 2), недоліки в чомусь, бути слабким через що-небудь. Багато уваги на пленумі [Спілки письменників України] було приділено драматургії для дітей. Відзначалося, що деякі п'єси хибують на риторику, їх герої виписані за старими шаблонами та схемами (Рад. Укр., 10.I 1965, 4); Хоч Тимко і сміявся з Орисиних химер, він, сам того не помічаючи, теж хибував на них (Тют., Вир, 1964, 265); У критичному етюді «Європейська соціальна драма в кінці XIX століття» Леся Українка переконливо довела, чим хибувала «стара» романтична драма, саме у питанні взаємовідносин особистості та середовища (Рад. літ-во, 2, 1965, 20).
2. тільки 3 ос., кому що, діал. Боліти. - Мені зеленої масті треба, її не дають кому-небудь. До аптеки я сама люблю йти. Я ж мушу розповісти аптекареві, де й що мені хибує (Коб., III, 1956, 468); - На що скаржитеся?- Не певний, чи жінка зрозуміла його, перепитав: - Що вам хибує? (Вільде, III, 1968, 244)
ХИБУВАТИ2, ує, недок., ХИБНУТИ, не, док., безос., діал. Не вистачати; бракувати. Він сам не знав ще ясно, чого йому хибує, чого йому хочеться (Фр., V, 1951, 239); - Що за біс лисий! - думав він собі.- Здається, нічого мені не хибує, а радості в серці не чую... (Мак., Вибр., 1954, 3); Думка в нього [директора] була така, що мужик не здужає дорахуватися, чи в касі що хибує, чи ні (Март., Тв., 1954, 212); Небагато хибувало до того, щоб [Петрик] наголос був не розплакався (Черемш., Тв., 1960, 36); Де сила жива, життя кличе до боїв, Та вже ж не хибне там борців і героїв (Фр., XI, 1952, 376); // Не вродити (про хліб, плоди і т. ін.). Сей рік жито хибнуло, а ярина добра (Сл. Гр.); Великі дерева шануй, Що плід дають і в спеку тінь; А як і плід часом хибне, Чи ж тінь сама не є добром? (Фр., XI, 1952, 75).
◇ Не хибне кого хто, що - хто-, що-небудь не мине когось; кому-небудь не сховатися від кого-небудь. Таж над тобою тож завис беркут нестримний! Він не хибне тебе, хоч як високо висить! (Фр., X, 1954, 44); Ще цього [не] хибувало - ще цього бракувало. - Ще цього хибувало! Мене прозивають міщанкою.., а за тебе будуть говорити, що купуєш булки по два крейцарі [крейцари] (Март., Тв., 1954, 190).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хибую | хибуємо |
2 особа | хибуєш | хибуєте |
3 особа | хибує | хибують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хибуватиму | хибуватимемо |
2 особа | хибуватимеш | хибуватимете |
3 особа | хибуватиме | хибуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хибував | хибували |
Жіночий рід | хибувала | |
Середній рід | хибувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хибуймо | |
2 особа | хибуй | хибуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хибуючи | |
Минулий час | хибувавши |