хизування
ХИЗУВАННЯ, я, с . Дія за знач. хизуватися. - Я не боягуз,-- просто, без хизування сказав Іванов (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 495); Іван цього разу був без жінки і поводився більш невимушено, без хизування (Гжицький, Вел. надії, 1963, 109); Треба пливти до катера, роздивитись, тоді до хлопців. А що як не допливу? Не допливу?.. Він, Олег, не допливе?! Ще раз озирнувся, чи не підслухав хто його хизування (Ле, Клен. лист, 1960, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хизування | хизування |
Родовий | хизування | хизувань |
Давальний | хизуванню | хизуванням |
Знахідний | хизування | хизування |
Орудний | хизуванням | хизуваннями |
Місцевий | на/у хизуванні | на/у хизуваннях |
Кличний | хизування | хизування |