хилитання
ХИЛИТАННЯ, я, с . Дія за знач. хилитати і хилитатися. Мій погляд чомусь чіпляється за білу блискучу ложку, що й досі хилитається в тарілці, ніби чуючи в тому хилитанні інерцію мого гніву (Кол., На фронті.., 1959, 162); Крізь легенькі газові фіранки і чисто вимиті шиби вона бачила за другим вікном хилитання жіночої постаті (Досв., Вибр., 1959, 231).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хилитання | хилитання |
Родовий | хилитання | хилитань |
Давальний | хилитанню | хилитанням |
Знахідний | хилитання | хилитання |
Орудний | хилитанням | хилитаннями |
Місцевий | на/у хилитанні | на/у хилитаннях |
Кличний | хилитання | хилитання |