хиляти
ХИЛЯТИ, яю, яєш, недок., розм. 1. перех. Колихати, хитати, гойдати. Та вітер повіває, билину хиляє (Чуб., V, 1874, 208); В садочку вітоньки гне буря, хиляє, Листки рве так ніжні, слабі так, мов ти, І квіти нещадно зриває (У. Кравч., Вибр., 1958, 207); // Нагинати, опускати. Тільки ж мені пари, що дівчина Галя. По саду гуляла, вишеньки хиляла, ягідки зірвала, в пучечки зв'язала (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 160); *Образно. Голови недоля вниз хиляє (Фр., X, 1954, 61).
◇ Сон хиляє кого - те саме, що Сон хилить (див. хилити). Сон хиляє її, а з саду доноситься регіт (Мирний, III, 1954, 150); Вона вже кілька ночей спала дуже потроху і тепер почувала, що сон так і хиляє її: от-от упаде й засне, на вулиці (Гр., II, 1963, 274).
2. перех. і неперех., перен. Те саме, що хилити 3. - Та й добра ж у вас слив'янка! Така смачна, що я, мабуть, не швидко оце вирвусь з вашої хати,- сказав Млинков-ський, хиляючи наливку (Н.-Лев., III, 1956, 186); Був тут.. один молоденький, личко біле, ручки маленькі, як у панянки, і червонів чуть що завжди як панянка; до горілки не міг навернутись. А якби ви побачили, як через півроку хиляв!.. (Вас., Незібр. тв., 1941, 170); Льотчики жартували, співали пісень, старші навіть потроху хиляли із заповітних фляжок (Перв., Дикий мед, 1963, 16).
3. неперех. Вештатися, тинятися. Чорною марою тиняється вона по тому сліду, хиляє то направо, то наліво, куди він поверне (Мирний, IV, 1955, 305).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хиляю | хиляємо |
2 особа | хиляєш | хиляєте |
3 особа | хиляє | хиляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хилятиму | хилятимемо |
2 особа | хилятимеш | хилятимете |
3 особа | хилятиме | хилятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хиляв | хиляли |
Жіночий рід | хиляла | |
Середній рід | хиляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хиляймо | |
2 особа | хиляй | хиляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хиляючи | |
Минулий час | хилявши |