хиткий
ХИТКИЙ, а, е. Те саме, що хисткий1. З радісним пташиним щебетом і вереском Люда, Наталя, Галочка і Віра сідали у хиткий, але надійний плоскодонний човен і пливли по річці (Вол., Дні.., 1958, 117); Іван Максимович ступив на хиткі дошки й хоробро пішов угору (Донч., VI, 1957, 311); Він ішов звільна, хиткими кроками, мов п'яний або приголомшений важким ударом (Фр., II, 1950, 315); - Хто тут є Данило Корж? - спитав він ламаною мовою, намагаючись твердо триматися на хитких від хмелю ногах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 55); Село, освітлене хитким сяйвом пожежі, збиралося на мітинг (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 605); Геть з дороги, всі нерішучі, всі хиткі, всі кволі й забобонні! (Вільде, Сестри.., 1958, 299); [Віктор:] Вадиме, справа ясна. Жіноче серце хитке і зрадливе (Лев., Драми.., 1967, 208).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хиткий | хитка | хитке | хиткі |
Родовий | хиткого | хиткої | хиткого | хитких |
Давальний | хиткому | хиткій | хиткому | хитким |
Знахідний | хиткий, хиткого | хитку | хитке | хиткі, хитких |
Орудний | хитким | хиткою | хитким | хиткими |
Місцевий | на/у хиткому, хиткім | на/у хиткій | на/у хиткому, хиткім | на/у хитких |