хитрувато
ХИТРУВАТО. Присл. до хитруватий. Голова уважно вислухав, усміхнувся хитрувато, а далі й каже: - От що, Василю Олександровичу, переходьте жити зі своїми шибениками на колгоспний баштан (Цюпа, Добротворець, 1971, 27); Старіший підходить з якимсь урочистим лицем, якось хитрувато шаркнув ногою (Вас., Незібр. тв., 1941, 169); Варивон хитрувато закручував куцими пальцями цигарку, а оком косив на своє подвір'я - щоб хтось із домашніх не побачив (Стельмах, II, 1962, 326).