хитрун
ХИТРУН, а, ч., розм. Той, хто вміє хитрувати. Улесливий банкір чимсь нагадував йому хитруна Гослена (Рибак, Помилка.., 1956, 37); - О, та ви хитрун! Не повірю ж я, що ви такий наївний.. Ви просто викликаєте мене на одвертість, за яку потім мені, можливо, довелось би червоніти (Головко, II, 1957, 565); - Зоотехнік, здається, не така-то вже спритна людина, щоб воловодитися з нашим хитруном (Добр., Тече річка.., 1961, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хитрун | хитруни |
Родовий | хитруна | хитрунів |
Давальний | хитрунові, хитруну | хитрунам |
Знахідний | хитруна | хитрунів |
Орудний | хитруном | хитрунами |
Місцевий | на/у хитруні, хитрунові | на/у хитрунах |
Кличний | хитруне | хитруни |