хлипкий
ХЛИПКИЙ, а, е, розм. 1. Грузький, тванистий. Хоч десять кроків, хоч п'ять кроків - аби відчути під ногами твердість, а не хлипку ріллю, в яку, здається, ввійшов би з головою, коли б не рухався вперед, а зупинився на місці! (Гончар, III, 1959, 134).
2. перен. Те саме, що кволий 1. В приміщенні було повно білого гусячого пуху.. - З усього готелю постягували [фашисти] пуховики,- зауважив Роман.- І на себе, і під себе. Відстріляється, і в пір'я - грітися. - Така вже раса хлипка (Гончар, III, 1959, 261); // Безвольний, слабохарактерний. Тільки крутий з горбинкою ніс, ..випнуте чоло з навислими бровами говорили про те, що Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (Кол., Терен.., 1959, 71).
3. Супроводжуваний хлипанням. Витерши очі, перевівши тяжкий, хлипкий подих, додала [мати] гаряче, пристрасно, вкладаючи в слова всю силу, яка ще в ній теплилася: - Учись! Учись, синку, доки я ще є в тебе (Ряб., Жайворонки, 1957, 218).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хлипкий | хлипка | хлипке | хлипкі |
Родовий | хлипкого | хлипкої | хлипкого | хлипких |
Давальний | хлипкому | хлипкій | хлипкому | хлипким |
Знахідний | хлипкий, хлипкого | хлипку | хлипке | хлипкі, хлипких |
Орудний | хлипким | хлипкою | хлипким | хлипкими |
Місцевий | на/у хлипкому, хлипкім | на/у хлипкій | на/у хлипкому, хлипкім | на/у хлипких |