хлиснути
ХЛИСНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Ударити рукою по обличчю, тілу; дати ляпаса. Батько не витримав, хлиснув доньку, і та побігла на кухню плачучи (Автом., Щастя.., 1959, 185); Цимбали змовкли, чорнобородий зіщулився, наче його хлиснули по потилиці (Чаб., Балкан. весна, 1960, 223); Офіцер підійшов до Гошки.. і хлиснув Гошку по морді (Тют., Вир, 1964, 427); // Стьобнути, шмагнути батогом, лозиною і т. ін.; // чим. Ударити при зустрічному рухові (про гілки, листя і т. ін.). Хлиснула його під носом білим цвітом черешня - трохи не чхнув (Вас., І, 1959, 295).
ХЛИСНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до хлистати. [Коваленко:] Коли б хоч трішки де води хлиснути! Ото щось лисніється - чи не вода? (Укр. поети-романтики.., 1968, 449); - Спасибі, мамо! Встигну ще напиться й наїстись,- сказав.. студент, хлиснувши похапцем трохи чаю (Н.-Лев., І, 1956, 453); - Де ж той мрець! - сказав Мельхиседек, дивлячись на вікно: - то, мабуть, вихлиснули через міру пуншу (Н.-Лев., III, 1956, 117); [Норма:] Ви, як завжди, п'яні, сержанте. [Боб:] І не те з горя хлиснеш (Галан, І, 1960, 447); - Воли чотири дні не вставали, не їли, лиш води хлиснули по кілька разів (Стеф., Вибр., 1949, 194); От і поставили [чорти] йому на тарілочці капусти з яловичиною; він і прийнявсь за неї... Як хлисне, як опечеться!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 242).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хлисну | хлиснемо |
2 особа | хлиснеш | хлиснете |
3 особа | хлисне | хлиснуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хлиснув | хлиснули |
Жіночий рід | хлиснула | |
Середній рід | хлиснуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хлиснімо | |
2 особа | хлисни | хлисніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хлиснувши |