хлистик
ХЛИСТИК1, а, ч. Зменш. до хлист1. Панич наближався до брами, недбало помахуючи хлистиком (Л. Укр., III, 1952, 607).
ХЛИСТИК2, а, ч. , розм. Те саме, що жевжик 1; // Уживається як лайливе слово, перев. при звертанні. В такім настрою застав його Заяць. - Га, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря! - кричав на нього Медвідь (Фр., IV, 1950, 72).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлистик | хлистики |
Родовий | хлистика | хлистиків |
Давальний | хлистикові, хлистику | хлистикам |
Знахідний | хлистик, хлистика | хлистики, хлистиків |
Орудний | хлистиком | хлистиками |
Місцевий | на/у хлистику | на/у хлистиках |
Кличний | хлистику | хлистики |