хлопець
ХЛОПЕЦЬ, пця, ч. 1. Дитина або підліток чоловічої статі. Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев'ятого класів стояли за партами й дивились у вікна (Долж., І, 1958, 297); Хлопець ріс крикливий і запальний. Як приходив час годування - кричав, як на пуп (Тют., Вир, 1964, 524); // Те саме, що син. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку (Н.-Лев., II, 1956, 319); Трегубові діти на кір слабі та хлопець Рашевської на скарлатину (Л. Укр., V, 1956, 29); Там п'яний батько.., прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по голові свого хлопця (Коцюб., І, 1955, 437); // Молодий чоловік, юнак, парубок. Не йде дівка до церкви богу молиться, а йде на хлопців дивиться (Укр.. присл.., 1963, 213); Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений (Кв.-Осн., II, 1956, 27); Вранці Ярему вінчали; А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Шевч., І, 1963, 129).
Під хлопця стригтися (постригтися) - постригтися, як молодий чоловік, юнак (про жінок). Була вона ще зовсім молода, висока, міцно, але приємно збудована, мала лукаво вигнуті уста і різнобарвні очі, стриглася під хлопця (Загреб., Диво, 1978, 13).
2. перев. мн. Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні). Микола подумав, встав, покликав Кавуна і вербівських бурлак надвір і нишком промовив: - Знаєте що, хлопці Давайте провчимо вражого пана, щоб не квапився ганяться за бурлаками! (Н.-Лев., II, 1956, 201); - Якби хоч війна швидше кінчилась. Повернуться хлопці з фронтів - наведемо лад (Головко, II, 1957, 497); Блискавиці над горою, грім за гаєм грюка. Гей, тримайте, хлопці, зброю, добивайте крука! (Сос., II, 1958, 41); - Ти його [Черниша] просто мало знаєш,- заперечив Сагайда.- Він лише на вигляд теоретик, а насправді задушевний хлопець (Гончар, III, 1959, 336).
3. заст. Підліток-слуга. - Не було в мене ні кухаря, ні хлопця (Кв.-Осн., II, 1956, 244); Тонкі готельні хлопці з галунами і в новеньких костюмах.. вистукують каблуками в рожеві плити (Коцюб., II, 1955, 411); // заст. Поводир у сліпого. Весело подивиться на сліпого кобзаря, як він сидить собі з хлопцем, сліпий, під тином, і весело послухать його, як він заспіває думу про те, що давно діялось..; весело... а все-таки скажеш: «Слава богу, що минуло» (Шевч., І, 1963, 142); Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (Вовчок, VI, 1956, 231).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлопець | хлопці |
Родовий | хлопця | хлопців |
Давальний | хлопцеві, хлопцю | хлопцям |
Знахідний | хлопця | хлопців |
Орудний | хлопцем | хлопцями |
Місцевий | на/у хлопці, хлопцеві | на/у хлопцях |
Кличний | хлопче | хлопці |
хлопців
ХЛОПЦІВ, цева, цеве. Прикм. до хлопець; належний хлопцеві. Матюха сатанів. Скривавлене обличчя хлопцеве і з очей страх будили в ньому гостре чуття звірячої люті й хмільної насолоди (Головко, II, 1957, 144); Хлопцева рішучість розвеселила дорослих (Гончар, І, 1959, 47); В голосі хлопцевім бриніли ледве вловні нотки і сорому, і образи, і жалю до батька (Кир., Вибр., 1960, 336).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хлопців | хлопцева | хлопцеве | хлопцеві |
Родовий | хлопцевого | хлопцевої | хлопцевого | хлопцевих |
Давальний | хлопцевому | хлопцевій | хлопцевому | хлопцевим |
Знахідний | хлопців, хлопцевого | хлопцеву | хлопцеве | хлопцеві, хлопцевих |
Орудний | хлопцевим | хлопцевою | хлопцевим | хлопцевими |
Місцевий | на/у хлопцевому, хлопцевім | на/у хлопцевій | на/у хлопцевому, хлопцевім | на/у хлопцевих |