хлопчина
ХЛОПЧИНА, и, ч., розм. Те саме, що хлопець. В колисці хлопчина заплакав (Мал., Звенигора, 1959, 131); Біля його [чоловіка] ніг тулиться хлопчина років десяти (Стельмах, І, 1962, 172); - Хлопчина надумав учитися самотужки. У свого товариша, робітфаківця, брав списані зошити і ночами сидів над ними (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 24); Сам Петро, кремезний хлопчина з русявою борідкою, прихватком наїдався чогось (Вас., І, 1959, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлопчина | хлопчини |
Родовий | хлопчини | хлопчин |
Давальний | хлопчині | хлопчинам |
Знахідний | хлопчину | хлопчин |
Орудний | хлопчиною | хлопчинами |
Місцевий | на/у хлопчині | на/у хлопчинах |
Кличний | хлопчино | хлопчини |