хлюпіт
ХЛЮПІТ, поту, ч. Звуки від коливання, падіння води чи удару по її поверхні. І ніч, і дівоча постать, і хлюпіт води вразили Нагарного (Стельмах, I, 1962, 183); Ріка видавалася чорною прірвою. В цій прірві часами чути було хлюпіт - то, мабуть, плигали харіуси, що звуться байкальськими форелями (Трубл., І, 1955, 80); Вода густо лилася з стріхи, і чути було її хлюпіт у ярочку, що його навколо хати роками виколупував дощ (Томч., Жменяки, 1964, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлюпіт | хлюпоти |
Родовий | хлюпоту | хлюпотів |
Давальний | хлюпотові, хлюпоту | хлюпотам |
Знахідний | хлюпіт | хлюпоти |
Орудний | хлюпотом | хлюпотами |
Місцевий | на/у хлюпоті | на/у хлюпотах |
Кличний | хлюпоте | хлюпоти |