хляки
ХЛЯКИ, ів, мн. Найбільша частина шлунка жуйних тварин. Як будуть мене різать [говорить корівка], так ти просися хляки мить (Сл. Гр.); // Страва, приготовлена з цієї частини шлунка. Як я піду на базар Хляки продавати, Зголоднієш, вражий сину, Прийдеш купувати (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 225); Опісля подали юшку з хляками (Кв.-Осн., II, 1956, 68); Готова страва вся стояла.. І юшка з хляками, з кишками, Телячий лизень тут лежав (Котл., І, 1952, 205).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хляки | |
Родовий | хляків | |
Давальний | хлякам | |
Знахідний | хляки | |
Орудний | хляками | |
Місцевий | на/у хляках | |
Кличний | хляки |
хляка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хляка | хляки |
Родовий | хляки | хляк |
Давальний | хляці | хлякам |
Знахідний | хляку | хляки |
Орудний | хлякою | хляками |
Місцевий | на/у хляці | на/у хляках |
Кличний | хляко | хляки |