хлібодавець
ХЛІБОДАВЕЦЬ, вця, ч., розм. Той, хто годує, утримує кого-небудь. Одержавши вінець, він [раб] з майстром попрощався І з хлібодавцями своїми розщитався (Фр., XIII, 1954, 352); Проекти реклами подобались навіть моєму хлібодавцеві-інженеру (Козл., Сонце.., 1957, 122); Десь весь цей час кружляли [прислужники] довкола, відігнані князем, звиклі до його несподіваних примх, але не втерпіли, вирішили навідати свого хлібодавця (Загреб., Диво, 1968, 220).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлібодавець | хлібодавці |
Родовий | хлібодавця | хлібодавців |
Давальний | хлібодавцеві, хлібодавцю | хлібодавцям |
Знахідний | хлібодавця | хлібодавців |
Орудний | хлібодавцем | хлібодавцями |
Місцевий | на/у хлібодавці, хлібодавцеві | на/у хлібодавцях |
Кличний | хлібодавцю | хлібодавці |