хмарка
ХМАРКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хмара. В сю хвилину море синє, аж фіолетове, небо зовсім весняне, хмарки білі (Л. Укр., V, 1956, 219); - Це добре, що ти його захищаєш, - почав Сергій Рудь і випустив з рота хмарку білого диму, що закручувався в химерні хисткі кільця (Голов., Тополя.., 1965, 97); Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок (Коцюб., II, 1955, 226); Не сховалася від його пильного ока хмарка невдоволення, що лягла на чоло полковника після такої відповіді (Рибак, Час.., 1960, 15); *У порівн. [Маруся:] Забіліло на воді, неначе хмарка! (Н.-Лев., II, 1956, 464); Дим цигарок у повітрі, як хмарка, повис (Рильський, III, 1961, 200).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хмарка | хмарки |
Родовий | хмарки | хмарок |
Давальний | хмарці | хмаркам |
Знахідний | хмарку | хмарки |
Орудний | хмаркою | хмарками |
Місцевий | на/у хмарці | на/у хмарках |
Кличний | хмарко | хмарки |