хрупання
ХРУПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хрупати і звуки, утворювані цією дією. І поволі-поволі із загальної тишини і одностайного хрупання стебел вирізується чудовий, срібний, зразу тихенький, мов несмілий, голосок (Фр., І, 1955, 61); Санчата з легким хрупанням різали полозками бурулькуватий сніг (Тют., Вир, 1964, 518).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хрупання | хрупання |
Родовий | хрупання | хрупань |
Давальний | хрупанню | хрупанням |
Знахідний | хрупання | хрупання |
Орудний | хрупанням | хрупаннями |
Місцевий | на/у хрупанні | на/у хрупаннях |
Кличний | хрупання | хрупання |