хтітися
ХТІТИСЯ, хочеться, недок., безос., розм. Те саме, що хотітися. Місто було повите спекою й духотою, і дивно було, що вулиці метушилися людьми. Хтілося холодочку, зимового подиху (Досв., Вибр., 1959, 15); Дездемона дуже гарно виспівала пісню про вербу і «Ave Maria», так що аж мені плакати хтілося (Л. Укр., V, 1956, 48); Се тільки пуп'янок... Троянда не розквітне: її спалило сонце непривітне... За що ж?.. За що?.. За що?.. їй хтілося так жити... (Чумак, Черв. заспів, 1956, 116); - Що з тобою, Антоне? - Антін, очевидно, вагався. Йому не хотілось сказати і разом боляче хтілось, щоб жінка питала, щоб вирвала з нього признання, яке прохалось на волю із переповнених грудей (Коцюб., II, 1955, 287).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | хочеться | |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | хтітиметься | |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ||
Жіночий рід | ||
Середній рід | хтілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ||
2 особа | ||
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ||
Минулий час |