хуркнути
ХУРКНУТИ, не, док. 1. Однокр. до хуркати. Кулею черкнуло Чернишевого човна; тріска, відщепившись від борта [борту], хуркнула поблизу (Гончар, III, 1959, 352); Куля посадила чорну крапку над дверима й хуркнула в коридор (Панч, І, 1956, 169).
2. розм. Швидко побігти, полетіти тощо куди-небудь; майнути. А давай хуркнем у Сорочинці! (Сл. Гр.); По шляху авто тільки хуркнуло через село й зупинилося в фільварку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 170).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хуркну | хуркнемо |
2 особа | хуркнеш | хуркнете |
3 особа | хуркне | хуркнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хуркнув | хуркнули |
Жіночий рід | хуркнула | |
Середній рід | хуркнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хуркнімо | |
2 особа | хуркни | хуркніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | хуркнувши |