цаплений
ЦАПЛЕНИЙ, а, е, розм. Психічно хворий; божевільний, несамовитий, шалений. *У порівн. Мотря, як оце побачила, то заголосила наче цаплена (Крим., Вибр., 1965, 383).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цаплений | цаплена | цаплене | цаплені |
Родовий | цапленого | цапленої | цапленого | цаплених |
Давальний | цапленому | цапленій | цапленому | цапленим |
Знахідний | цаплений, цапленого | цаплену | цаплене | цаплені, цаплених |
Орудний | цапленим | цапленою | цапленим | цапленими |
Місцевий | на/у цапленому, цапленім | на/у цапленій | на/у цапленому, цапленім | на/у цаплених |