царевич
ЦАРЕВИЧ, а, ч. Син царя (у 1 знач.). Був собі цар, і мав той цар одного тільки сина. Як виріс царевич і прийшла пора його женить, от цар і послав гонців [гінців] по всьому царству пошукать царевичеві невісти (Стор., І, 1957, 62); - Я, брате Ісаїчу, слухав обіцянки царевича [Димитрія] в Путивлі, бачив і супроводжував молоду царицю Марину до Москви... (Ле, Побратими, 1954, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | царевич | царевичі |
Родовий | царевича | царевичів |
Давальний | царевичеві, царевичу | царевичам |
Знахідний | царевича | царевичів |
Орудний | царевичем | царевичами |
Місцевий | на/у царевичі, царевичу, царевичеві | на/у царевичах |
Кличний | царевичу | царевичі |