царювання
ЦАРЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. царювати. За царювання Тамари до Грузії були приєднані деякі області Персії (Іст. СРСР, І, 1956, 69); Гнів Тараса Шевченка виродився ще тоді, в криваве царювання Миколи Палкіна (Тич., III, 1957, 126); З половини двадцятих по шестидесяті роки був у нас золотий вік панського панування.. Тоді саме настало царювання й панів Польських у Гетьманському (Мирний, І, 1949, 207).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | царювання | царювання |
Родовий | царювання | царювань |
Давальний | царюванню | царюванням |
Знахідний | царювання | царювання |
Орудний | царюванням | царюваннями |
Місцевий | на/у царюванні | на/у царюваннях |
Кличний | царювання | царювання |