цвітучий
ЦВІТУЧИЙ, а, е, розм. Укритий цвітом. Панські оченята зразу забігали по цвітучому садочку різних квіток, що виглядали з-за чорнявих дівочих голів... (Мирний, І, 1949, 195); Під нами бігли до моря цвітучі цитрини (Коцюб., II, 1955, 418); Пахнуть порохом зірок цвітучі грона (Мал., Чотири літа, 1946, 92).
◇ Цвітуче обличчя (лице)- обличчя здорової вродливої жінки, дівчини. Її лице, недавно ще свіже та цвітуче, протягла і зіссала тяжка недуга (Фр., І, 1955, 184).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цвітучий | цвітуча | цвітуче | цвітучі |
Родовий | цвітучого | цвітучої | цвітучого | цвітучих |
Давальний | цвітучому | цвітучій | цвітучому | цвітучим |
Знахідний | цвітучий, цвітучого | цвітучу | цвітуче | цвітучі, цвітучих |
Орудний | цвітучим | цвітучою | цвітучим | цвітучими |
Місцевий | на/у цвітучому, цвітучім | на/у цвітучій | на/у цвітучому, цвітучім | на/у цвітучих |