циганча
ЦИГАНЧА, ати, с. Циганська дитина. В хаті стояла невимовна задуха. У злиденній берлозі тулилися до матері двоє переляканих циганчат із знедоленими обличчями (Галан, Гори,., 1956, 30); Галасливими зграями носяться по майдану замурзані циганчата (Чаб., Балкан. весна, 1960, 335); *У порівн. Олекса Безик виходить з свого подвір'я, за ним по болоті скаче дітвора, як циганчата (Коцюб., II, 1955, 54); Пухленьке, смугляве, як циганча, воно [дівча] зробило кумедний реверанс і подерлося верхи на коротковухого Джека (Ле, Міжгір'я, 1953, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | циганча | циганчата |
Родовий | циганчати | циганчат |
Давальний | циганчаті | циганчатам |
Знахідний | циганча | циганчат |
Орудний | циганчам | циганчатами |
Місцевий | на/у циганчаті | на/у циганчатах |
Кличний | циганча | циганчата |