цигун
ЦИГУН, невідм., ч. Один із напрямів у філософії і культурі Китаю. // Китайська дихальна гімнастика. // Стародавнє китайське мистецтво саморегуляції; є кілька напрямів цигун, визначених з середини минулого століття: конфуціанський, даоський, буддійський, лікувальний, бойових мистецтв; цигун вважає енергію ци головною життєвою силою людини; вчить пробуджувати, використовувати і контролювати цю енергію; багато вправ спрямовані на підвищення імунних властивостей організму людини, релаксацію при стресових ситуаціях.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цигун | |
Родовий | цигун | |
Давальний | цигун | |
Знахідний | цигун | |
Орудний | цигун | |
Місцевий | на/у цигун | |
Кличний | цигун |