цинґель
ЦИНГЕЛЬ, гля, ч., заст. Курок. Се буде просто. Я вийду на поле, туди десь за парк, приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель... (Коцюб., II, 1955, 263); - Не міг я стрілити, за цингля взять не міг... Рушницю вирвав він з тремтячих рук моїх І стрілив - та ще й як! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цинґель | цинґлі |
Родовий | цинґля | цинґлів |
Давальний | цинґлеві, цинґлю | цинґлям |
Знахідний | цинґля | цинґлів |
Орудний | цинґлем | цинґлями |
Місцевий | на/у цинґлі, цинґлеві | на/у цинґлях |
Кличний | цинґлю | цинґлі |