цмулити
ЦМУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка, розм. З насолодою пити, смоктати. А чорниця п'є - не нап'ється.- Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила,- кажу,- та все цмулить (Вовчок, VI, 1956, 326); Як же внесли з комори горілки, Кирило Тур, замість щоб шановати [шанувати] гостя, узяв боклагу да й почав цмулити з неї, як воду (П. Куліш, Вибр., 1969, 151); Хлопці мовчки цмулили калганівку, смалили сигарети (Мушк., День.., 1967, 40); // Курити, смоктати (люльку, цигарку).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цмулю | цмулимо |
2 особа | цмулиш | цмулите |
3 особа | цмулить | цмулять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цмулитиму | цмулитимемо |
2 особа | цмулитимеш | цмулитимете |
3 особа | цмулитиме | цмулитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | цмулив | цмулили |
Жіночий рід | цмулила | |
Середній рід | цмулило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | цмульмо | |
2 особа | цмуль | цмульте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | цмулячи | |
Минулий час | цмуливши |