цьвохкання
ЦЬВОХКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. цьвохкати і звуки, утворювані цією дією. Під ненаїждженими полозками потужно рипить сніг, від цьвохкання батога здіймається у повітря злякане гайвороння, з миршавої конячини парує (Кир., Вибр., 1960, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цьвохкання | цьвохкання |
Родовий | цьвохкання | цьвохкань |
Давальний | цьвохканню | цьвохканням |
Знахідний | цьвохкання | цьвохкання |
Орудний | цьвохканням | цьвохканнями |
Місцевий | на/у цьвохканні | на/у цьвохканнях |
Кличний | цьвохкання | цьвохкання |