цькований
ЦЬКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до цькувати. Мені хотілось очима звалити стіни й побачить того, за ким курились села, за ким люди, як цьковані звірі, стікали кров'ю (Коцюб., II, 1955, 184); Серьожка замислився й майже злісно прочитав: «Ітиму я цькований, йтиму осміяний, Не в силі нічого забути, зректись, Даремно чужими вітрами обвіяний, Все вірний тому, у що вірив колись!. .» (Гончар, IV, 1960, 75).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | цькований | цькована | цьковане | цьковані |
Родовий | цькованого | цькованої | цькованого | цькованих |
Давальний | цькованому | цькованій | цькованому | цькованим |
Знахідний | цькований, цькованого | цьковану | цьковане | цьковані, цькованих |
Орудний | цькованим | цькованою | цькованим | цькованими |
Місцевий | на/у цькованому, цькованім | на/у цькованій | на/у цькованому, цькованім | на/у цькованих |